Олександр Остапенко водій на маршруті 45+22

Київського водія Олександра Остапенко одні пасажири обожнюють, інші ненавидять. Ця свого роду слава маршрутнику подобається — ми переконалися, що вихваляти себе він може без угаву півгодини поспіль. Втім, є за що — кожному пасажирові Олександр до квитка дає цукерочку. В салоні його авто висять градусник, великий настінний годинник, завжди напоготові вологі серветки і щіточка для чищення взуття. Не для себе коханого, а для все тих же пасажирів. «А що? Панночки часто в білому їздять. Треба ж їм руки після солодощів витерти. Або ось дощ як піде, і черевики в грязі. А раптом побачення або важлива зустріч?» — пояснює водій, сам завжди в лакових туфлях, накрохмаленій сорочці і метелику.

«А чому такий непрактичний вигляд?» — запитуємо у нього.

«Кипящий Водопад, свергаясь со скал, целебному ключу с надменностью сказал (который под горой едва лишь был приметен, но силой славился лечебною своей): «Не странно ль это? Ты так мал, водой так беден, а у тебя всегда премножество гостей? Немудрено, коль мне приходит кто дивиться; К тебе зачем идут?»— «Лечиться», — смиренно прожурчал Ручей», — відповів співрозмовник словами відомого байкаря Крилова.

Спроби отримати відповідь на питання «чому», ще добрих 20 хвилин проходять у форматі лекцій з історії. Олександр розповідає про дочок Ярослава Мудрого, що в Києві був інститут шляхетних дівиць, що хірург Короваєв зробив понад 16 тисяч операцій, що ... ще, ще, і ще. У голові все більше виникає страх за людські життя, які возить такий дивний водій. Нарешті, Олександр говорить: «Якби до 17-го року вчителя бачили з сигаретою, то назавтра б його б не було».

«Тобто ви хочете підняти шоферську культуру?» — намагаємося допомогти йому з відповіддю.

«Ні! — Олександр на мить піднімає на нас очі і знову за своє. — А тому, що я народився в Києві. І мої предки народилися тут, дідусь мій був захисником Китаю, єдиний пам'ятник російському офіцерові стоїть тут — графові Суворову, який народився в 1720 році».

«Знаєте, всі ці цукерочки-метелики це добре, але з ним же страшно їздити, — углядівши нас, журналістів, говорить жінка, що представилася Валентиною. — Він мчить з такою швидкістю, що коли гальмує, пасажири падають. На прохання зупинити не на зупинці, кричить. Та він же і на зустрічну смугу не раз при мені виїжджав. І ви знаєте, коли я вперше отримала цю цукерочку, то повернула. Ну, може, вона прострочена, та і взагалі якось бридко» .

«Зустрічна смуга? А ви мене не сфотографували на ній. Як доведете?» — хіхікає Олександр.

«Я постійний пасажир, — втручається в розмову Михайло. — Не бачив такого, щоб водій правила порушував. Цукерочки подобаються, якось все незвичайно це, що аж не помічаєш, як швидко і приємно летить час у дорозі. Я навіть бачу, як пенсіонери чекають спеціально його «Богдана» — тільки цей шофер ніколи не виганяє їх».

За словами водія, він заробляє 1500 гривень на місяць і 150 з них витрачає на пригощання пасажирам.

 «Я не для показухи це роблю. Я ж не депутат, мені на вибори не треба. Просто люди, які заходять в мій автобус, дають мені заробіток, а я їх цукерочкою дякую». 

Один задоволений пасажир подарував водієві якось червоного метелика. Цих аксесуарів в арсеналі Олександра вже з десяток. Але він мріє обзавестися ще таким, щоб з дорогими застібками були. Дивак словом, пише «Сьогодні».

Ким Олександр був до шоферства, він не зізнається. Говорить, що завжди був людиною і вважає це головною своєю місією. 

«Я давав підписку про нерозголошення свого життя», — відбувається жартами він. 

За його природний артистизм він улюбленець шоу-організаторів. Так, Олександр знімався як обвинувачений в одній з програм «Судові справи з Ігорем Годецьким» і в рекламі препарату, поліпшуючого травлення. «Я був рефері на рингу під час бою шлунку і сосиски», — хвастає водій.

Людина з творчою жилкою Олександр обожнює ловити фотоапаратом незвичайні моменти: то захід в бурю, то світанок біля церкви. «Днями сфотографував веселку в ясну погоду. Це знамення», — упевнений він. Ще він не може всидіти на місці, що-небудь не удосконаливши.

«Ось подивіться, — показує за водійське сидіння. — Щоб запах тосола не йшов в салон, я поставив на бачок стакан з водою. Тосол поглинається і конденсується на стінках пляшки».

Правда, колеги Олександра-«очумілі ручки» не жаліють. Мовляв, виділитися хоче в метеликах, затримується на кінцевих, щоб більше пасажирів, читай гроша зібрати, і звуть його «Бананом». За що — не признаються.

"Багато киян знають Олександра Остапенко, який працює в метелику, роздає пасажирам цукерки, читає вірші, а при виході бажає всім гарного дня. Раніше він їздив на маршруті № 3, але потім зник. «Мабуть, не влаштував когось, нам так його не вистачає», – говорили постійні пасажири. Як нам розповів Остапенко, це дійсно було так. «Моєму колишньому начальнику дзвонили і просили мене забрати, оскільки я показую поганий приклад. Тепер я працюю на маршруті № 45 +22, їжджу на Рембазу. Все також у метелику і з цукерками »."

От які люди можуть змінити країну, бо самі творять атмосферу навколо себе, самі! 

100 рифів

За 12 з гаком хвилин можна послухати і подивитися, як чувак грає основні рифи з 100 відомих пісень в історії рок-н-ролу, починаючи з 50x і до теперішнього часу.