....або як вижити малому бізнесу в Україні 2012 році
2012 для ділового середовища в Україні буде передбачувано складним. Криза в економіці Євросоюзу звужує ринки збуту для наших виробників, від’ємне сальдо торговельного балансу створює ризики для курсу гривні, осінні вибори до парламенту підвищать рівень популізму в рішеннях влади - це тільки частина загроз, які будуть позначатися на бізнесі найближчим часом.
Головною економічною тенденцією 2011 року в Україні було зростання великих фінансово-промислових груп при одночасному згортанні малого та середнього бізнесу. Багаті стають багатшими, бідні - біднішими, а середній клас просто розчиняється. Прекрасно знаючи про ситуацію, що склалася, прем'єр-міністр Микола Азаров ініціював законопроект, який повертає контролюючим органам право проведення "раптових" перевірок.
Мова, правда, йшла про виробників товарів широкого споживання. Але добрий початок. Штрафні санкції щодо бізнесу, на думку глави уряду, також повинні зростати. Це означає, що керівництво держави свідомо віддає перевагу моделі економіки з сильними холдингами, або з сильними олігархами. Модель ця, при всій її спірності, може виявитися досить ефективною для забезпечення подальшого зростання ВВП та стримування інфляції. Але при цьому потрібно прийняти як факт: піклуватися про більш дрібний бізнес, схоже, ніхто не збирається.
У цих умовах зберегти свою справу можна або пішовши в тінь, або ж прийнявши нав'язані урядом правила, за якими нині живуть великі корпорації. Ми сформулювали найбільш застосовні на практиці правила, в надії на те, що після осінніх виборів владі вистачить здорового глузду внести коректування в свою економічну політику.
Правило № 1: бути ближче до влади
Держава в 2012 році залишиться головним реальним і передбачуваним інвестором економіки. І хоча левова частка цього пирога, як завжди, дістанеться "сиріткам", тобто великим фінансово-промисловим групам, малому та середньому бізнесу тут завжди знайдеться, чим поживитися. Як мінімум, це можуть бути субпідрядні роботи для тих же елітних ФПГ.
Адже після виграшу державного тендеру нерідко виявляється, що велика корпорація такою є тільки на вигляд, а крім дорогого офісу та зв'язків в уряді у неї нічого немає. Ось і віддає вона всю основну роботу субпідрядникам. Ціна за роботу буде на порядок нижча, а відповідальність - жорсткіша, але прогодувати бізнес такий підхід цілком здатний.
Крім доступу до державних замовлень, налагоджені відносини з чиновниками здатні забезпечити й інші конкурентні переваги: відсутність "раптових" перевірок, одержання інформації про результати перевірки конкурентів, можливість впливати на формулювання у рішеннях держорганів.
Голова Всеукраїнського об'єднання підприємців малого та середнього бізнесу Оксана Продан впевнена, що дотримання цього правила вкрай бажано, поки політичні реалії не зміняться: "Підтримка влади потрібна, тому що немає прозорих і рівних для всіх видів бізнесу умов. Якби в нас правильно працювала правоохоронна і судова система, ніяких підтримок не потрібно було б. А так - одних б'ють, щоб інші боялися".
Примітно, що в діловому середовищі вважається поганим тоном говорити про несправедливість і незаконність ринкових перекосів, спровокованих держчиновниками. Просто прихильність цього чиновника стала ще одним фронтом конкурентної боротьби. Гендиректор "Кредит-рейтингу" Станіслав Дубко поніс чималі збитки через те, що уряд кількома своїми рішеннями почав фактично витісняти його компанію з ринку. Але при цьому він говорить про свою поразку саме як про невдачу в ринковій боротьбі: "Наші конкуренти зі зміною влади зуміли знайти підхід до деяких чиновників. Вони чинили тиск на регулятора.
Але якби у мене була можливість, яка впливала б на комерційну угоду, я звернувся б до президента". Такі цинічні реалії в Україні, і оскільки інших немає і поки не передбачається, їх варто врахувати при плануванні роботи на 2012 рік. Хороші відносини з губернатором, прокурором, суддею або на худий кінець - з депутатом міськради, обов'язково знадобляться. Однак варто пам'ятати, що у зв'язку з наближенням парламентських виборів ці добрі стосунки напевно зажадають сплати внесків в якусь з партійних кас.
Правило № 2: дружити з іноземцями
На жаль, пошук зарубіжних партнерів українські бізнесмени середньої руки шаблонно зводять до організації імпорту. Але внутрішній ринок стрімко скорочується, і знайти попит на черговий контейнер китайської "всячини" все складніше. Набагато перспективніше виглядає організація експорту.
Адже криза в економіці країн ЄС у порівнянні з українськими "пригодами" - дитячий лепет. Попит на різні побутові товари та інші дрібниці там "будь здоров". Для виходу на зовнішній ринок достатньо знайти надійного зарубіжного партнера. Прибуток в іноземній валюті - страховка на випадок дестабілізації курсу гривні. Повозитися доведеться набагато більше, ніж при організації китайського імпорту, але справа того варта.
Ну а компанії, які можуть собі дозволити витрати від €100 тис., можуть серйозно подумати про вихід на ринок зовнішніх запозичень. IPO - дуже трудомісткий, але і дуже прибутковий проект. Конвеєр з виведення українських підприємств на Варшавську фондову біржу добре налагоджений і вже готовий займатися відносно невеликими компаніями. І хоча фондові прогнози на 2012 рік несприятливі, тим, хто поміркований в апетитах щодо залучення зарубіжного капіталу, удача цілком може посміхнутися. "Стратегія виходу на закордонні ринки закриває два питання - захист бізнесу і пошуку ефективних партнерів за кордоном.
Це в першу чергу вихід на IPO, зокрема, Варшавську і Канадську біржі", - ділиться досвідом Сергій Балченко, керуючий партнер міжнародної мережевої аудиторської компанії BDO. Він відзначає, що вихід на Варшавську фондову біржу сьогодні обійдеться для українських підприємців приблизно в $150 тис. IPO крім переваг у вигляді котирування акцій на зовнішніх ринках дає можливості отримати кредити в західних банках і виступає досить ефективним антирейдерським захистом. За словами експерта, в нинішньому році було зафіксовано кілька рейдерських спроб перекупити або захопити акції компаній, які вийшли на міжнародні біржі, проте агресори зазнали фіаско.
Втім, треба врахувати, що іноземцям, які традиційно підозріло ставляться до українського бізнесу, потрібно довести прозорість своєї діяльності. "Якщо говорити про залучення інвестицій, де фінансові ризики будуть покладатися на плечі іноземних бізнес-партнерів, останніх буде цікавити прозора фінансова звітність українських компаній, вміння спілкуватися однією фінансовому мовою", - резюмує Олена Вольська, керуючий партнер консалтингової компанії EBS. Вітчизняний бізнесмен при грі на "своєму полі" повинен бути готовим, що "легіонер" захоче заволодіти контрольним пакетом підприємства. По "дрібницю" в нестабільну Україну ніхто не їде. "Якщо іноземні компанії приходять на наш ринок, то їм цікавіше стати мажоритарієм, оскільки міноритарний акціонер у нас слабо захищений законодавчо", - впевнена Вольська.
Експерти в один голос попереджають, що українці часто сприймають іноземних контрагентів як втілення чесності і прозорості, чим ті нерідко користуються. Балченко радить, щоб уникнути пасток шахраїв, відразу ж просити у іноземного компаньйона звіт аудиторів про фінансову діяльність підприємства. Крім цього, бажано перевірити по міжнародній базі компаній, яка також продається аудиторами, історію бізнес-діяльності потенційного партнера.
Правило № 3: посилити режим економії
На жаль, в 2012 році українським бізнесменам доведеться продовжити економити на всьому: оренді офісу, зарплатах співробітників, транспортних витратах. Очевидно, що всі ці ресурси вже були задіяні в цьому році, але "затягувати пояс" треба ще тугіше. Директор "Проект-менеджмент бізнес консалтинг" Віктор Палій вважає, що головний ресурс для економії коштів знаходиться в правильній побудові організаційних процесів компанії. "Потрібно контролювати не тільки матеріальні витрати, а й витрати в часі. Рахувати календарно-сітковий графік. Бізнесмен завжди зможе заощадити, якщо організовує в компанії ефективний порядок, заснований на компетентній логістиці та злагодженості всіх організаційних процесів бізнесу.
У цьому випадку для максимальної ефективності роботи співробітників компанії власнику важливо впорядкувати всі ролі і функції персоналу, щоб їхні обов'язки не перетиналися". Хоча економити вже доведеться не тільки гроші, але й час компанії, бізнесменам в будь-якому випадку доведеться почати з класики: ретельного аналізу витрат. Цікаво, що практика останніх посткризових двох років показує, що в саму останню чергу українські підприємці відмовляються від купівлі дорогих автомобілів, годинників, картин. Цього разу подібні витрати доведеться все-таки відкласти. Якщо, звичайно, не хочеться втратити весь бізнес.
Правило № 4: скорочувати персонал в самому крайньому випадку
Знову ж таки, досвід посткризових 2009-2011 рр. показує, що багато бізнесменів дуже пошкодували про те, що під враженням падіння ринків провели масове скорочення штату. Коли пік кризи минув, з'ясувалося, що підтримувати підприємство на плаву просто нікому. І в підсумку більше збитків принесла не сама криза, а неправильна реакція на неї. Між тим, у виграші виявилися підприємці, які не посоромилися втягнути весь колектив у пошуку шляхів підвищення прибутковості. Виявилося, що саме від рядових співробітників можна отримати найкреативніші ідеї.
Втім, потрібно розуміти, що мова йде про дещо нестандартне реагування на кризу. Очевидно, що на такий крок здатні лише гнучкі енергійні керівники. "Біда керівників українських компаній у тому, що багато з них до аналізу ситуації підходять з мірками радянської та пострадянської економічної бази, - говорить Ігор Запрудський, луганський підприємець, - а на нестандартні рішення здатні тільки молоді кадри". Загалом, якщо і скорочувати штат, то не за рахунок перспективної молоді. Навіть якщо на перший погляд буде здаватися, що ядро з досвідчених співробітників здатне врятувати компанію. Треба врахувати, що молодь менш вимоглива до оплати і легше подається таким нематеріальним стимулам, як делегування повноважень.
Правило № 5: посилити захист від рейдерства
Рейдери продовжують шукати найбільш легкі шляхи захоплення бізнесу. Актуальний тренд, що минає, який, як видно, збережеться і в наступному - атаки на бізнес за допомогою порушення кримінальних справ. За словами Андрія Семидідька, директора Антирейдерського союзу, такий підхід найбільш ефективний, оскільки не вимагає від рейдерів значних фінансових витрат. Виснажливих судових тяжб, які раніше затівали рейдери під час корпоративних війн, тепер не буде, а власникам бізнесу в новому році доведеться навчитися оперативно реагувати на атаки недоброзичливців.
Для цього найкраще підійде мобільна бригада самооборони, яку фахівці з бізнес-консалтингу рекомендують організувати кожному підприємцю. До складу такої групи обов'язково повинен входити адвокат, представник ЗМІ та кілька міцних хлопців, здатних відбити фізичну атаку на підприємство. Для співробітників компанії фахівці радять провести навчальний тренінг "Що потрібно робити в умовах потенційного захоплення". Це дозволить не тільки згуртувати колектив, а й заздалегідь розподілити ролі кожного співробітника на випадок візиту рейдерів.
Ключову роль в успішній боротьбі з рейдерами буде грати здатність бізнесменів публічно заявляти про атаки на бізнес. "Думаю, підприємці нарешті зрозуміють, що іншого виходу, крім як на всю країну кричати про рейдерські атаки, не буде, - вважає Андрій Семидідько. - Поки до преси за допомогою звертаються одиниці. Та й то лише в тому випадку, коли складається реально критична ситуація із закриттям бізнесу або арештом його власників. У 2012 році буде критична точка, коли про це почнуть говорити відкрито".
Важливим фактором у відображенні рейдерських атак, пов'язаних з політикою, виявляться дії, спрямовані на виведення бізнесу з України. Успішний досвід зміни локації України - Хорватія цього року продемонстрував власник компанії ProstoPrint Денис Олейников, який випускав скандально відомі футболки з написами "Спасибі жителям Донбасу..." Правда, вдаватися до цього заходу, на його думку, варто лише у виняткових випадках, коли існує реальна загроза не тільки захоплення підприємства, а й арешту його власника.
В інших ситуаціях Олейников рекомендує залучити в компанію іноземний капітал або завести до її складу засновників-іноземців. "Тоді у разі відвертих спроб рейдерства можна відкрито апелювати до тих держав, капітал чиїх компаній присутній в бізнесі, - вважає Денис Олейников. - Головне, щоб це не були Британські, Віргінські острови або Кіпр. Найкраще, щоб засновниками були люди з німецьких, французьких чи американських компаній. Це дає непоганий захист від можливого рейдерства".
Головним показником далекоглядності бізнесмена, який планує уникнути рейдерських атак, буде "чистка" активів, які потрібно зробити максимально прозорими. Якщо власнику компанії це вдасться, ризики, пов'язані з можливими рейдерськими атаками, будуть зведені до мінімуму.
Анна Кібенок, Станіслав Мірошниченко, Костянтин Ткаченко
